Голодомор 1932-1933р.р.
У 1930 році в селі Гросулово (нині село Всликомихайлівка) була закрита церква, зруйнована дзвіниця. І як іронія долі, 19 лютого 1932 року вийшов перший номер газети «Колгоспна правда", бо почався черговий голод, який у 1933 році переріс у жах, а газета мовчала. Такого голоду місцеві жителі не пам’ятали зроду.
І тоді ж через чорноморські порти за кордон відправляли хліб, а преса, в тому числі і районка, писала, наче йде він у державні засіки, або ж торгують лишками.
А в цей час вимирали цілі села. Вмирали самі роботящі люди. Хліб у селян забрали до крихти, навіть насіння. Активісти і уповноважені ходили по хатах і прискіпливо шукали, чи хтось не заховав зерно.
Недобру пам’ять залишили ті представники компартії, і люди згадують, як на Гросулівшину приїхали 25 тисячники Редькова і Мостовенко і в період голоду-жаху показали свій харакгер, як потрібно викачувати весь хліб. Запопадливими їх помічниками стали Роза Бернштейн, Дубосарська, голова Гросулівської сільської ради Губер. Центральна влада дозволяла розстрілювати за сім колосків, навіть дітей з дванадцяти років.
На місці, де об’їзна дорога і вулиця Свердлова нашого села, лежать померлі від голодомору. Свідки цього лиха розповідають, що тільки на цьому місці лежить до 70 людей. Одних імена пам’ятають, деяких - забули. Бо система всі ці роки намагалася з корінням вирвати з пам’яті цей період свого бездарного керівництва на селі. І лежать без домовин, присипані однією землею.
В пам’ять про цих людей був зведений Курган, а на ньому поставлений великий хрест і 23.11. 2007 року відбувся мітинг - реквієм та жалобна хода великомихайлівців до Кургану пам'яті. /Про ці події була публікація "Згадали. Пом'янули. Застерегли" в районній газеті "Єдність" від 28 листопада 2007 року/.
І вже стало священим обов’язком для жителів Великої Михайлівки щороку в четверту суботу листопада відзначати день пам’яті голодомору 1932-1933 р.р.
Недобру пам’ять залишили ті представники компартії, і люди згадують, як на Гросулівшину приїхали 25 тисячники Редькова і Мостовенко і в період голоду-жаху показали свій харакгер, як потрібно викачувати весь хліб. Запопадливими їх помічниками стали Роза Бернштейн, Дубосарська, голова Гросулівської сільської ради Губер. Центральна влада дозволяла розстрілювати за сім колосків, навіть дітей з дванадцяти років.
На місці, де об’їзна дорога і вулиця Свердлова нашого села, лежать померлі від голодомору. Свідки цього лиха розповідають, що тільки на цьому місці лежить до 70 людей. Одних імена пам’ятають, деяких - забули. Бо система всі ці роки намагалася з корінням вирвати з пам’яті цей період свого бездарного керівництва на селі. І лежать без домовин, присипані однією землею.
В пам’ять про цих людей був зведений Курган, а на ньому поставлений великий хрест і 23.11. 2007 року відбувся мітинг - реквієм та жалобна хода великомихайлівців до Кургану пам'яті. /Про ці події була публікація "Згадали. Пом'янули. Застерегли" в районній газеті "Єдність" від 28 листопада 2007 року/.
І вже стало священим обов’язком для жителів Великої Михайлівки щороку в четверту суботу листопада відзначати день пам’яті голодомору 1932-1933 р.р.
Джерела:
Шнабель-Тихомирова О.Я. Трагедія голоду на Великомихайлівщині [Текст] : спогади / О.Я. Шнабель-Тихомирова. - Одеса : Астропринт, 1998. – 28 с.
Шнабель-Тихомирова О.Я. Незатухаюча свіча [Текст] : науково-популярне видання / О.Я. Шнабель-Тихомирова. - Одеса : Астропринт, 2008. – 80 с.
Шнабель-Тихомирова О.Я. Через усі кола пекла [Текст] : книга-пам’ять / О.Я. Шнабель-Тихомирова. - Одеса : Астропринт, 2000. – 360 с.