Народився у 1936 році в Сибіру. Після Великої Вітчизняної війни родина переїхала до нашого району (місце де воював його батько). Закінчив Тростянецьку школу, гідромеліоративний технікум. Здобув вищу журналістську освіту.30 років працював журналістом в газетах Молдови. Друкувався в місцевій районній газеті. Він автор краєзнавчої книги «В песнях останемся мы» (про села Тростянець, Орел, Привілля Великомихайлівського району ) «Комратская республика» (присвячена гагаузькому народу). Була видана збірка дитячих оповідань для дорослих «Ищу человека» та книга «Пока нас помнят – мы живем» (про родословну сім' ї Первухіних). Засновник Великомихайлівського музею ім.Г.Г.Верьовки (2005р.було відкриття музею). У 2016 році присвоєно звання "Почесний громадянин Великомихайлівського району".
|
Гуморески Віталія Федоровича увійшли до літературно – художнього альманаху «Стежинами життя» /Стежинами життя [Текст] : Літературно-художній альманах самодіяльних поетів Великомихайлівщини / Г. Щіпковський.- Одеса : Астропринт, 2000. - 100 с./ Матеріал надрукований на 73 - 78 сторінках: «Накапав…», «Раціоналізатор, або Тещин подарунок», «Магарич Иванович»». |
|
Первухін, Віталій Чарівний дуб [Текст] / літературно – художнє видання. – Одеса : Астропринт, 2001. – 49 с. Казкові історії для дітей молодшого шкільного віку, надрукований російською мовою. |
|
Первухин Виталий В песнях остаемся мы! [Текст] : історико-літературний нарис / – Одеса: Астропринт, 2004. – 236с. Історико-літературний нарис, надрукований російською мовою. |
|
Первухін, Віталій Комратская республіка [Текст] / Історичний нарис – Одеса : Астропринт, 2006. – 68 с. Цей історичний нарис, присвячений до 100 річчя «Комратській республіці», адже журналіст Віталій Первухін тривалий час жив і працював у Молдавії, в тому числі і в Комраті, декілька років збирав матеріали з історії гагаузького народу, в тому числі мав велику підтримку гагаузького поета, організатора єдиного в світі етнографічного музею Дмитра Кара Чобану, з яким підтримував дружні стосунки. |
|
Первухин, Виталий Православные храмы Великомихайловщины [Текст] : Науково – популярне видання – Одеса : Астропринт, 2007. – 75 с. Науково-популярне видання, надруковане російською мовою. |
|
Первухін, Віталій Ишу человека [Текст] / Детские рассказы для взрослых. – Одеса : Астропринт, 2008. – 80 с. Назва цієї книги як не можна краще відповідає суті всіх включених в неї оповідань. Це заклик до людяності. Розповіді ці дитячі, але, в першу чергу, адресовані дорослим. |
|
Первухин, Виталий Федорович Пока нас помнят – мы живем… [Текст] / Виталий Первухин. – Одесса : Астропринт, 2009. – 144с.: ил. Літературно-художнє видання, надруковане російською мовою. |
|
Первухин, В. И серце вновь горит и любит ! [Текст] : Стихотворения / В. Первухин. – Одесса : Астропринт, 2011.- 45 с. |
|
Первухин, Виталий Вечера, дни и ночи на хуторе Колесниковка (Сапельниковы) [Текст] : [воспоминания] / Виталий Первухин. – Одесса : Астропринт, 2011. – 168с.: ил. Літературно-художнє видання, надруковане російською мовою. Спогади. |
|
Первухін, Віталій Великомихайлівський самодіяльний музей хору ім.Г.Верьовки [Текст] / В. Первухін.- Одеса: Астропринт, 2013. – 176 с. |
|
Первухин, Виталий Федорович «Стихи мои! Спокойно расскажите про жизнь мою…» [Текст] : проза и поэзия / Виталий Первухин. – Одесса : Астропринт, 2016. – 176 с. Вашій увазі пропонується нова книга журналіста і письменника Віталія Федоровича Первухіна, літературні твори якого публікувалися в різних газетах, журналах, альманахах України, Молдови, Казахстану. Книга об'єднала спогади, життєві одкровення, а також поезію В. Ф. Первухіна. |
|
Оповідання Віталія Первухіна надруковані у краєзнавчій книзі «Вогняні верстви» (2003) О.Я. Шнабель – Тихомирової /Шнабель-Тихомирова О.Я., Романенко-Завтур Т.М. Вогняні верстви : [Текст] / О.Я. Шнабель-Тихомирова, Т.М. Романенко - Завтур. – Одеса : Астропринт, 2003. – 432 с. : 2 арк. кол. іл./ «Отцовский орден», «Урок пеня», «Наша каша лучше!» ст. 361 – 369. |
РАЗБИТОЕ СЕРДЦЕ
В кувшине вялые цветы,
Из синих стали серыми.
Позавчера уехал ты,
Одна я в доме-тереме.
Где та желанная пора?
Где встреча наша первая?
Разбилось зеркало вчера,
Ах, ах, примета скверная!
Неужто меряю в конце
Как воду, счастье сито я?
Морщинки, что ли, на лице?
Нет, — зеркало разбитое...
ОСЕННЕЕ
Как слезы воздух чист
Синь медленно струится
И кружит желтый лист
Подстреленною птицей
Вода блестит стеклом.
Лес — мудрый, просветленный,
Прощальное тепло
Неотгореших кленов.
С былинкою в руках
Иду речной долиной.
А седина в висках
Осенней паутиной.
В дитинстві від одного хлібороба я чув притчу. Засперечались орач, жнець і пекар: від чого хліб родиться. Орач сказав — від землі, жнець — від сонця, а пекар — від вогню.
Мудрець, слухаючи цю розмову, заперечив усім, сказавши, що хліб — від людини.
Людина віддає йому більше труда, таланту. Земля потребує завжди турботи і ласки. Тоді щедро багата вона врожаями.
Хороше у степу перед жнивами! Золотом плавляться литі масиви хлібів, про щось шепочуться важкі колосся дорідної пшениці, відчуваєш свіжий подих переджнивного степу. Він настільки урочистий, до сліз бажаний, сповнений чаруючим ароматом дозріваючого хлібного злаку.
Щастя й гордість хлібороба — земля, яка тішить рясними врожаями, вмиває золотистими росами, годує нас.
...І пекар, здійснюючи таємничий, знайомий до дрібниць обряд — виготовлення хліба, одягає білосніжну одежу.
Народження хліба — свято його душі!!!
