Жалінська
Зоя Михайлівна (21.11.1925 р.н.)
Народилася 21 листопада 1925 року в селі Соше –
Острівське нашого району. Закінчила 9 класів у місті Одесі і поїхала до родичів
у П’ятихатки. Там і застала війна. А далі – евакуація на Кавказ до Мінеральних
Вод. Літо і зиму працювала у колгоспі. Направили на курси медсестер від
Червоного Хреста. У складі шпиталю евакуювали до міста Баку. І звідти у другому
ешелоні фронту – на станцію Тихорєцьку, згодом – на Україну, на Могилів –
Подільський. І далі за фронтом – у Румунію, місто Арад, де зупинився шпиталь.
Після – в Чехословаччину, стояли у місті Брно. Стала відмінником санітарної
служби. Брала участь у художній самодіяльності, виступала перед пораненими.
Після війни повернулася додому. Закінчила у
Фрунзівці 10 класів, потім здобула освіту в Одеському медичному інституті імені
Пирогова. Йшов 1953 рік. Три роки працювала у селі Олено – Раївці Луганської
області, завідувала лікарняною дільницею. Працювала лікарем – терапевтом і
завідувала терапевтичним відділенням у Великій Михайлівці та Котовську.
І знову повернулася у Велику Мхайлівку, де працювала
терапевтом до пенсії. Нині живе сама (її Леонід Тихонович помер) порається на
городі, в садку. І стійко переносить всі негаразди сучасного життя.