Отримав нагороди: Орден Вітчизняної війни та Перемоги в Германії.

Захисник Вітчизни Жаврук Петро Максимович народився 6 червня 1921 році смт. Іванополь Житомирської області. 

У родині виховувалося шестеро дітей, Петро Максимович -найстарший. Тож все життя відчував свою відповідальність перед меншими. 

В 1940 році призваний до лав Радянської армії. Служив в м.Тирасполі, потім в Ізмаїлі в інженерних військах – 

18 управління військово-польового флоту. Звання під час служби – рядовий водій.   

Два місяці  був у шпиталі –підвело хворе серце і командири направили парубка підлікуватися. 

1418 днів і ночей пекла: безкінечні артобстріли, бомбардування, гіркота поразок, відступи, паніка.

 Мільйони добровольців пішли на фронт. Вони хотіли захищати Батьківщину. Війна прийшла й в родину Жавруків.

 Петро пішов на фронт з хворим серцем. Пішов рядовим солдатом. Будував бліндажі, мерз в сирих окопах.

 Звільняв від окупації Західну Україну. Втрачав бойових товаришів, але не втрачав сили духу. 

Перемогу зустрів в Чехословаччині де зводив переправи для солдат через річку.  Затихли залпи гармат. Прийшло мирне життя.

 Повернувшись додому у далекому 1946 –му, вподобав собі Марію – красиву, статну, веселу. З нею прожив все життя. 

Виростив двох дітей сина й доньку. Працював водієм на цукровому заводі в Житомирській області. 

Чесно заробляв на кусень хліба для родини. З 2003 року проживає в селищі міського типу Велика Михайлівка Одеської області.